«Є всі підстави покластися на високий інтелектуальний потенціал українського народу і залишатися оптимістом щодо світлого майбутнього цієї країни. Почуття турецького народу до України завжди були дружніми, не зважаючи на суперечливу історію регіону, яку поділяли наші народі. Вони впливали один на одного і таким чином певні спільні характеристики з'явилися в ході історії, які відіграють важливу роль в окресленні майбутнього нашого дружного співробітництва».

Ердоган ІШДЖАН,Надзвичайний та Повноважний Посол Туреччини в Україні Україну та Туреччину поєднують багатовікові, не завжди однозначні стосунки. Так само, як і наша країна, Туреччина прагне до ЄС, але, у відмінності від України, вона вже є членом Південно-Атлантичного Альянсу.Президент України Віктор Ющенко визначив стосунки між нашими країнами як «особливе партнерство».

Це передбачає переведення Туреччини з торгівельного партнера в розряд стратегічних. Сьогодні наш співрозмовник

- Надзвичайний та Повноважний Посол Туреччини в Україні пан Ердоган ІШДЖАН.- Пане Посол, Туреччина прагне стати членом ЄС вже декілька років. У чому, як Ви вважаєте, причини того, що цей процес розтягнувся на такий тривалий термін?

- ЄС є спільним проектом європейських країн, що має на меті встановлення зони поширення найвищих стандартів демократії, прав людини і ринкової економіки. Таким чином необхідно, щоб країни, які прагнуть членства, задовільно відповідали критеріям, які висуваються до членів. Нам також необхідно, щоб ЕС був підготовлений до розширення. Відповідь на Ваше запитання дуже проста. Туреччина не була готовою до вступу до початку цього сторіччя. Тим не менше, ЄС відіграв вирішальну роль як сильний стимул для модернізації турецького суспільства. В 1999 році було схвалено рішення визнати Туреччину країною-кандидатом. В 2004 році ЄС дійшла висновку, що Туреччина задовільно відповідає критеріям, і було вирішено розпочати переговори про вступ Туреччини. Переговорний процес триває з 2005 року. Було відкрито 11 з 34 позицій щодо вступу. Туреччина має намір і надалі проводити реформи з тим, щоб забезпечити повну відповідність критеріям ЄС. Тим не менше, ми усвідомлюємо, що ЄС також реформується, і деякі питання мають бути вирішенні всередині самого ЄС. Маємо підстави вважати, що у 2013 році, коли ми будемо святкувати 50-річчя Ангарської угоди, що встановила асоційовані відносини між Туреччиною і ЄС, Туреччина вже не буде кандидатом.

- Деякі політологи вважають, що вступ Туреччини в ЄС означатиме кінець Євросоюзу в її початковому вигляді. Ваша точка зору із цього приводу?

Я абсолютно не погоджуюсь із таким твердженням. Бачення Європи і бачення Туреччини не суперечать одне одному. Навпаки, ці бачення повністю відповідні і сумісні. Якщо ми реалізуємо наше бачення Туреччини, це стане головним внеском в наше бачення Європи. Якщо Європа просуватиметься в цьому напрямку, вона завжди бачитиме Туреччину у якості здобутку. З політичної, економічної та культурної точок зору, ЄС потребує сучасної і стабільної Туреччини з тим, щоб реалізувати своє стратегічне бачення. В іншому випадку, його роль в міжнародній політиці матиме залишатися обмеженою. Ми розуміємо, що Туреччина стане сильною, залишатиметься міцною і отримає право вступу в ЄС, коли зможе встановити трикутник зі свободи, безпеки та процвітання.

- Чи планує Туреччина реалізацію спільних з Україною проектів, що мають на меті просування ЄС в причорноморському напрямі?

- В ширшому Чорноморському регіоні, організація ЧЕС була основним органом, який забезпечував підґрунтя для співробітництва в галузі економіки. Одночасно, він зводить разом ті країни регіону, які мають суперечки одна з одною, утворюючи таким чином платформу для поліпшення діалогу. Туреччина вітає зацікавленість ЄС набути більшої причетності до чорноморських регіональних питань і стати спостерігачем ЧЕС. Україна і Туреччина ефективно покращують співпрацю в регіональному контексті, вони є учасниками багатьох спільних проектів в рамках ЧЕС. Ми поділяємо спільну позицію у галузі морської безпеки. Безпека чорноморського регіону це питання прибережних країн. Звичайно, ефективні консультаційні механізми запроваджуються разом з відповідними організаціями, такими як НАТО і ЄС.

- Як Ви оцінюєте сучасний стан відносин між Україною та Туреччиною, їх динаміку та перспективи?

- Україна та Туреччина це дві великі за розміром країни ширшої Європи із значними можливостями. Вони поділяють одне море - Чорне. Вони мають спільні цілі і схожі інтереси щодо майбутнього, особливо, що стосується подальшої інтеграції в Європейські структури. Відносини між Україною і Туреччиною розвиваються на основі багатопланової співпраці з довготривалою перспективою. У цьому відношенні я б охарактеризував відносини між Україною і Туреччиною, як стратегічні по своїй природі, що просуваються у напрямку стратегічного партнерства. Постійний політичний діалог допомагає покращувати відносини в галузі торгівлі та інвестицій. Дружні стосунки між двома народами посилюються завдяки туристичному руху, що постійно зростає, та культурному обміну.У період з 2001 року до 2008 року обсяг торгівлі зріс з $ 1 мільярда до $ 8 мільярдів. Мета полягає в тому, щоб досягти $ 10 мільярдів до 2011 року. Я думаю, що це реалістично, і що ми досягнемо цієї мети. Торгове сальдо, що сягнуло позначки у $ 8 мільярдів минулого року, є на користь України; український експорт до Туреччини складав майже $ 6 мільярдів. Туреччина є другим найбільшим експортним ринком для України після Російської Федерації.Економіки України та Туреччини значною мірою доповнюють одна одну. Туреччина імпортує з України головним чином продукцію важкої промисловості. З іншого боку, Україна імпортує з Туреччини, переважно, продукти харчування, легкої промисловості та товари тривалого вжитку. Туреччина має збільшити обсяг свого експорту до України, в той час як Україна має урізноманітнити свій експорт до Туреччини.Україна і Туреччина поділяють спільну позицію щодо питань енергетики. Обидві країни залежать від зовнішніх джерел енергопостачання, також обидві країнами є транзитерами між багатими на енергоресурси територіями та користувачами. В цьому відношенні, мені здається, що Україна та Туреччина потребують покращити співробітництво з тим, щоб розвинути позиції взаємного доповнення. Це є один з пріоритетів у моїй діяльності. Я переконаний, що ми зможемо сягнути подальшого просування , як тільки в Україні покращиться політична стабільність.

- Як представники турецького бізнесу беруть участь в реалізації інфраструктурних проектів, направлених на підготовку України до Євро-2012?

- Ми вітаємо Україну з перемогою у тендері на проведення ЄВРО-2012 спільно з Польщею. Очевидно, що для того, щоб досягнути стандартів, встановлених UEFA з точки зору покращення інфраструктури, Україна має докласти великих зусиль. Я щиро сподіваюся, що Україна не змарнує цієї можливості через те, що не спроможеться задовольнити вимоги UEFA. Багато надійних турецьких компаній виконують проекти в рамках EURO-2012. Наприклад, компанія ENKA будує стадіон у Донецьку («Донбас Арена»); інша група турецьких компаній (DOGUS-ALARKO-YDA) виграла тендер на будівництво нового терміналу аеропорту «Бориспіль»; компанія ONUR продовжує будівництво доріг в різних частинах України; багато будівельних компаній працюють над завершенням житлових та готельних проектів.- Пане Посол, розкажіть, будь ласка, про турецькі інвестиції в українську економіку. Як вони локалізовані територіально?- На додаток до турецьких інвестицій в галузі будівництва, турецькі компанії працюють і в інших сферах. Компанія ASTELIT LIFE є повністю турецько-українською інвестицією, і єдиним оператором мобільного зв'язку з українським партнерством. Компанія ULKER виробляє продукти харчування на заводі в Києві і експортує свою продукцію з України до багатьох інших країн, надаючи таким чином можливості працевлаштування українським громадянам і експортний прибуток українській економіці. Очевидно, що можна навести більше прикладів. Щодо до так званої територіальної локалізації, мені нічого не відомо про подібні критерії стосовно турецьких інвестицій. Вони є по всій Україні: зі сходу на захід та з півночі на південь країни.

- Чи є в турецькому готельному і туристичному бізнесі українські інвестиції?

- Туреччина є важливою країною у світовому туризмі. Ми приймаємо приблизно 30 мільйонів з близько 900 мільйонів світових туристів щорічно (приблизно 3 %). Туреччина посідає сьоме місце у світовому туризмі. Ми пишаємося тим, що ми є туристичним напрямком номер один для українців. Приблизно 700 тисяч громадян України відвідали Туреччину у 2008 році. У відповідь на Ваше запитання, я маю повідомити, що з боку України значних інвестицій у галузь туризму в Туреччині не має.- Пан Посол, торік Ви заявляли про можливу відміну віз для українських громадян і, відповідно, полегшене здобуття віз для турецьких громадян, плануючих інвестувати в українську економіку. У якій стадії зараз знаходиться рішення цього питання?

- Перш за все, хотів би нагадати, що Туреччина готова ввести безвізовий режим з Україною на принципі взаємності. Що стосується наших двосторонніх відносин та регіонального співробітництва, візовий режим є єдиним питанням, яке потребує значного вдосконалення. В даний час громадяни України можуть легко отримати візи на турецькому кордоні. Від турецьких громадян вимагається отримання візи в українських установах, розташованих в Туреччині. На жаль, це не так легко, і турецькі громадяни продовжують зазнавати труднощів на кордоні. Маю нагадати, що Туреччина є єдиною країною-членом НАТО, громадяни якої мають отримувати візи для в'їзду в Україну, що докорінно суперечить природі наших відносин. Це стосується не лише турецьких громадян, що приїжджають сюди з культурною та туристичною метою. Для того, щоб збільшити інвестиції в Україну, необхідно полегшити візовий режим для турецьких інвесторів. Хотів би наголосити, що візовий режим, який застосовується в цей час, перешкоджає прогресу і є формою дискримінації по відношенню до турецьких ділових людей порівняно з їхніми західними конкурентами. Нашою кінцевою метою є введення безвізового режиму між двома країнами. Підписання угоди про спрощення візового режиму є важливим кроком у цьому напрямку. Текст угоди вже майже готовий, і я сподіваюся, що її буде підписано до кінця цього року, чи на початку наступного.

- Ви неодноразово відвідували з офіційними візитами Крим. Яке значення Туреччина додає розвитку стосунків з цим регіоном України?- Крим є частиною України. Туреччина як друг та сусіда України приділяє велике значення територіальній цілісності і політичній єдності України. Я відвідую всі частини України, включно із Автономною Республікою Крим (АРК), так само як і інші дипломати в Україні. Ми тішимося з того, що уряд України великодушно організовує багато турів для дипломатичної спільноти до різних куточків України, і я намагаюся не пропускати нагоду приєднатися до цих візитів. Ми переконані, що стабільність в Криму є важливою складовою стабільності в Україні і що успіх реінтеграційних процесів депортованого населення, в тому числі кримських татар, є вирішальним для покращення стабільності в Криму. З таким розумінням уряд Туреччини бере участь у проектах з розвитку в АРК через агентство TIKA - урядове агентство, яке надає технічну допомогу.- Розкажіть, будь ласка, про програми, які реалізуються в Криму по лінії Турецького міжнародного агентства по співпраці і розвитку.

- Присутність та діяльність TIKA засновується на двосторонній угоді від 2002 року між Україною та Туреччиною з технічного та фінансового співробітництва. TIKA здійснює проекти після їх ухвалення Міністерством економіки України. До цього часу TIKA інвестувало більше $ 20 мільйонів в проекти в Україні. Нещодавно ми запропонували збільшити географічний масштаб діяльності TIKA. Наразі ми проводимо переговорний процес з українською стороною щодо встановлення умов у цьому відношенні для кращого надання технічної допомоги в усіх регіонах України.- Чи змінився Ваш погляд на Україну за той час, що Ви займаєте посаду Посла?

- Як турецький дипломат я був дуже зацікавлений і мав щире бажання отримати нагоду представляти мою країну в Україні. Я тішуся з того, що отримав цей привілей. З того часу, як я приступив до виконання своїх обов'язків, я набув чудового досвіду. Я спостерігав дивовижно сильне бажання людей реформувати суспільство і привести його у відповідність до сучасних норм та практик, не зважаючи на значні труднощі та перепони. Очевидно, що це не є легким завданням, особливо якщо взяти до уваги, що минуло лише 18 років з часу набуття Україною незалежності. Процес реформування продовжуватиметься і надалі з тим, щоб повністю інтегруватися до міжнародних структур. З іншого боку, не треба випускати з поля зору величезні здобутки цього періоду. Треба бути справедливим і бачити значний прогрес порівнюючи Україну у 1991 році і у 2009 році. Є всі підстави покластися на високий інтелектуальний потенціал українського народу і залишатися оптимістом щодо світлого майбутнього цієї країни. Почуття турецького народу до України завжди були дружніми, не зважаючи на суперечливу історію регіону, яку поділяли наші народі. Вони впливали один на одного і таким чином певні спільні характеристики з'явилися в ході історії, які відіграють важливу роль в окресленні майбутнього нашого дружного співробітництва.

Валентина БИКОВА

«Инвест-Украина»